Молитва

 

Тихо вчора молилася з небом,

Тихо благала у нього я сил:

«Заступись крильми, стань янголом-оберегом

Для відданих  захисників,

Для матерів, для синів!»

 

Сьогодні пошепки говорила із вітром,

Та тихо молилась з осіннім дощем:

«Боже, дай сил! Будь всевидящим світлом!

Та скільки страждань пережити нам ще?»

                                                   

Завтра знову звернуся уклінно -

Чи то вранішнім сонцем, чи голосочком роси

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Бо моляться Богу твої вірні сини!

 

МОЇ РОМАШКИ

Літній ранок. Пахне сіном.

Теплим хлібом, молоком.

Пахне медом і любистком,

Морвою в дворі. Селом…

 

І в думках моїх далеких

Згадую я знов і знов, 

Як вбиралися в неділю

Ми з бабусею в село…

 

Йшли ми стежкою, повз хату,

Біля яру.  Там, де млин…

Йшли з бабусею до Бога,

На молитву перед ним…

 

Пам'ятаю день липневий,

Біля серця, аж мурашки,

Бо, я вперше розказала,

Вірш великий – «Три ромашки»…

 

Згадую, як всі завмерли…

Слухали мене малу.

Слухали про віру сина,

Й молитву мамину святу…

 

Що не можна забувати

Про обіцянку, що дав,

І Бога треба в серці мати,

Щоб він тобі спасіння дав!

Я від  всього серця, щиро,

Так розповіла його…

І  ще довго всі просили :

 «Розкажи «Ромашки» знов!»…

 

Вже минуло літ багато,

А на серці  - лиш тепло,

Ніжний запах книг і хати,

Там де зібрання було…

 

І солодкий смак цукерків,

Що давали нам малим,

І молитва бабусі щира,

Що звучить в серці моїм…

 

Пам’ятаю,  як любила

Книжечку я про Христа,

Про любов, і про спасіння,

Що віра в Господа – свята!

 

Знаю, вічно пам’ятати буду

Теплі, літні дні в селі.

І бабусину науку,

Й щиру посмішку її…

 

Як же хочу повернути

Літо те, оте село,

Де маленькою бувала!

Боже, як давно було?!..

 

Вчительський талант

Закривши нас, вчителю, крильми,

Ти поринаєш сміло у незнанні далі,

Навчаєш бути справжніми людьми,

І розкриваєш суть життя в деталях.

 

О, вчителю, знання твої безмежні,

Як книги мудрості й великих таємниць,

Вони ведуть в дорослий світ бентежно

По небокраю знань, по храмах вмінь …

До батьківських скарбниць.

Там черпаю знання, там вчусь любити,

Там мрію, поринаю і пливу.

З тобою легко так всього навчитись,

Створить нове… Чи в сні, чи наяву…

 

Талант твій, вчителю, у тому полягає,

Що віддаєш життя своє щораз,

Коли як птаха Фенікс оживаєш…

Заходячи до інших … В новий клас.

…І знову  починаєш все спочатку

Учить, любить, думати, сміятись,

І ринути у світ казок й подій…

Тобі вклюнуся,  вчителю, доземно

За твій талант… За мій світ…

Що  ти створив із мрій!

І хоч життя тепер нелегке , у тривогах,

Під шум сирен, що виють знов  у млі,

Та все ж по вчительській  ідеш  дорозі,

Бо серце дітям віддав своє ти -

Назавжди…

 Сила слова

Нехай почує український воїн,

Нехай відчує кожен брат і тато,

Слова, що линуть з вуст дитячих:

«Україна є! Її не подолати!»

Нехай летять до кожного із вас

Оті запеклі: «Слава Україні!»

Навіки Слава нашим козакам!

Ми переможемо, бо ми в своїй країні!

17.10.2023 р.

 

 

Сенс життя

Що означає «Сенс життя»?

Багато хто задавав це питання,

Описано це і у книзі Буття,

Та зрозуміти усе – для нас велике завдання…

 

Для чого приходить людина у світ?

Любити? Незнаю… Можливо!

Та не завжди, коли вона покидатиме світ,

Заплаче за нею кохана людина.

 

Для чого ж живе особистість тоді –

Щоб заробляти багатства?

Але ж у кінець, у могильній труні,

Поміститься лиш тіло для Божого царства…

 

Що ж приводить у світ індивіда?

Величність, знатність і слава?

Чи це потрібно для нього тоді,

Коли старість самотньою стала?

 

Чого ж тут треба, людино, тобі?

І кожен скаже: «Незнаю,

Мене народили, привели у цей світ,

А я не живу – виживаю…»

 

«Кінцева мета для мене – прожите життя,

Яке воно буде, я тільки гадаю,

«Хтось» вибирає для мене буття,

А я як в театрі – лиш граю»…

2012 рік.

 

 

Це все моє…

Ти хочеш чути, 

Як над квіткою гуде бджола, 

А у гаю лунає щебіт солов’я?

Як пахнуть квітів, трав та зілля аромати,

І при долині росте рута-м’ята?

Росою умиваються поля, 

В пшеницю одягається  земля!

Прислухавшись, почути вирій птахів.

Побачити мандрівку у комахів.

Як лис і заєць спить в своїй норі,

Як дятел щось вистукує в корі.

Чи може озера блакитного  - широке плесо?

Як журавель будує дім з колеса,

Як протікає  в горах водограй?

То бережи свою природу і плекай!

Даруй для неї всю турботу і любов,

Щоб з насінини виростало життя знов,

І завжди колосилися поля,

Щоб чистою й здоровою була твоя земля!

 

 

 

 

 

 

 

Про Все на світі

 

УСЕ про ВСЕ на світі,

Пізнати кожен має.

Що гриб росте у лісі,

І птах який літає.

«ЧОМУ?» – цікаве слово,

І кожен щось питає:

«Чому планета – кругла?

А небо – чом безкрає?

Тварини де живуть кумедні?

Що плива в Океані?

Чому до нас заходив тигр?

Зимою чом смішні забави?

А сонце в озері твоєму

Чому яскраво виграває?

Чому в Ракети лап чотири?

Чому ми прагненемо всі миру?

І ВСЕ про Все на світі милім,

Пізнати мусиш ти, людино!

 

Леся Хоронжук

Вересень 2021 р.