Усі народжені у цьому світі –приречені Хлопчик з янгольським голосом, який співає у капель , чи нахаба, який відмовився вклонитися самій імператриці. Суворий вчитель, чи вільнодумець, який не може пристосуватися до рутини життя. «Мандрівний філософ» чи «людина-університет». Та це все про Григорія Савовича Сковороду, який ще змалку знав, що світ інший, ніж люди думають. І сьогодні ми спробуємо коротко відкрити для себе цю постать, яку не зумів спіймати світ. Не допомогло йому ні навчання у Києво-Могилянській Академії, ні вчення великих філософів - тому що він знав, що вчити треба по-новому. І хоча за життя він не видав жодної книги, проте читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Загалом Сковорода написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Найвідоміші його твори, які пізніше надрукувалися - «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські». Багато мандрував не тільки українськими селами, а побував за кордоном, писав пісні, байки, філософські трактати. Казав, що людині варто займатися тим, що їй найближче, що праця має бути «сродною», вчив дослухатися до себе. Людина має бути вільна у своїй думках і вчинках. Цікаво, але навіть одружитися він не зумів, втік з-під вінця, бо зрозумів, що це йому не близьке до серця, що він вже не буде вільним. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи). Існувало чимало легенд, які оповиті так само загадкою, як і сама постать Сковороди. Ми знайшли кілка місць повязаних із Григорієм Сковородою Він настільки вмів проаналізувати життя, що навіть знав, коли прийде його смерть. Він сам викопав собі яму, переодягнувшись в чисту білизну, ліг у ліжкоі заснув….назавжди. А на могилі, за його проханням написали «Світ ловив мене, та не спіймав». А все тому, що за своє життя він відкрив найбільшу таємницю, що кожен носить істину в собі… Що це означає? Будь філософом свого розуму! Відкрий себе!