«Свіча пам’яті – свіча надії»
(Хвилина пам’яті жертв
Голодомору)
Дівчинка
Хто це? Чий голос щоночі просить:
«Хлібця! Хлібчика дай, мамо!»
Мати
Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду! Куди ж ти
відійшла ? Чого ж залишила мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?
Чи ж не бачиш ти , що вони доточують кров із могутнього українського народу? Чи
ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачиш , що то вже не я –
Україна , а велетенська могила? Де ж ви , сили небесні?
Учень 1
Ніч огорнула мою Україну.
В
небі високо засяяли зорі.
Чому
ж до зірок я думкою лину?
Схиляючи
голову в тихій покорі.
Учень 2
Може
ті зорі – то душі людей,
Які
відлетіли в Голодні часи?
А
серед них скільки було дітей!
Їм
не бачити більше земної краси
Учень 3
Ніколи
вже їм не пізнати кохання,
Не
пройтися щасливими лісом і полем..
Голод
нищив життя й сподівання.
Збережи
, Боже , рід наш!
Повернись
до нас, доле!
Учень 4
Пам'ять
– нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там
багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями
ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
Учень 5
Щороку
у четверту суботу листопада Україна в прихиляє голови перед мільйонами жертв
Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по
садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі
могили
Учень 6
Нехай
сьогодні наші серце стануть храмом духовності , храмом скорботи і пам’яті.
Учень 7
Їм
- неоплаканим і невідспіваним… Їм – похованим без труни й молитви…позбавлених
могили й шани - присвячується ця хвилина мовчання.
Хвилина
мовчання
Учень 8
Ми
тут, щоб сказати, що пам’ятаємо вас – тих, хто загинув у голодні 1932й та 1933й
роки.
Учень 9
Ми
тут, щоб сказати, що, незважаючи на довгі роки мовчання, Україна на повен голос
заговорила про одну з найстрашніших трагедій в історії нашої Батьківщини -
Голодомор
Учень 10
Ми
тут, щоб сказати, що засуджуємо всіх тих, хто причетний до смерті мільйонів українців у стражденні голодні роки.
Учень 11
Ми
тут, щоб сказати, що віримо, що
страхіття Голодомору ніколи не повториться…
Голос за кадром
Я-
Пам’ять, я –не вбита, я – жива,
Я буду завжди жити у серцях,
До
Господа летять мої слова,
Із
душ невинних витягаю цвях.
Я
– Пам’ять, і мене не зруйнувати,
Я
– незнищенна безсмертна я,
Молитвою
я відчиняю ґрати-
До
Бога йде замучене дитя…
Я
– Пам’ять, і мене не вбити,
Пересторога
для нащадків я,
Не
забувати і не повторити –
Найголовніша
місія моя…
